- Доброго дня, — голосно промовила вчителька.
- До-о-о-бро-о-ого дня-а, — протягнули учні.
- Сідайте, — махнула рукою доволі нехуденька жінка.
Діти миттю плюхнулися на м'які універсальні стільці (або як їх ще скорочено називають — юс, від Universal Chair). Юси були розставлені півколом так, що кожен міг вільно бачити вчительку, один одного та електронну дошку. Та й сама кімната була круглою, і, навіть, стеля була куполоподібна. Стіни яскраво розмальовані земними пейзажами, а стеля — зоряним небом. Над зображенням планети Земля висіло три ікони, на яких були зображені жінка з дитиною (Божа Матір), молодий чоловік із складеними дивно пальцями (Ісус) та старий чоловік (Миколай Чудотворець). У рамці ікон було вмонтовано кілька прихованих цифрових відеокамер з метою підвищення безпеки дітей. Шкільна кімната розрахована на сімох учнів, що в принципі є задокументованою нормою у навчально-виховному процесі, і сьогодні всі були присутні.
- Як ви вже знаєте, сьогодні у нас скорочені уроки. А хто знає, чому? — запитала вчителька.
- Сьогодні рівно тисячу років після першого кроку людини на Місяці! - майже хором закричали учні.
- Правильно! Саме цей день дав зрозуміти, що ми не замкнені на планеті Земля, що ми можемо подорожувати поміж планетами так, як колись подорожували поміж материками та островами. І ось тепер, ми з вами насолоджуємося життям на Марсі і за це повинні дякувати Святому Нілу. А тепер, шановні учні, розкажіть, хто що вдома підготував про ту епоху людства. Отож, почнемо, як завжди, у випадковому порядку, який згенерував мій універсальний пристрій (або скорочено — юд, тобто Universal Device): Джон Сміт, все ніяк не звикну до твого рідкого і дивного імені.
- Ну, по-перше, ця епоха має назву... емм... “Епоха електроніки та електротехніки”, хоча війн у ній було найбільше за всю історію людства... емм... і, можливо, мала б називатися по-іншому. Еее... по-друге, був здійснений величезний прорив у розвитку обчислювальної техніки... емм... спочатку на перше місце вийшли квантові комп'ютери, а потім, завдяки новій на той час технології, з'явилися універсальні пристрої, якими ми користуємося і зараз. Початок епохи випадає на двадцяте століття. Але вже в двадцять першому почалася жахлива війна. Еее... але з іншого боку, війна сприяла швидкому розвитку технологій, оскільки відбувалася “гонка озброєнь”... емм... та різних військових технологій. Так у тому ж двадцять першому столітті появилися шоломи, за допомогою яких можна було думками керувати технікою так, як і руками. Також з'явилися перші автономні роботи-помічники.
- Досить, дякуємо. У нас сьогодні мало часу, а ще треба інших вислухати. Так, Праваджарадха Трипатрапалі, прошу.
Дівчина відкрила на своєму юді міні-план доповіді.
- То були дуже темні часи людства. Надзвичайно дикі культури і традиції, релігії та переконання, розбіжності у яких привели до катастрофічних війн. І хоча початок Третьої світової війни у 2016 році приписують мусульманам, існує також версія, що почалося все із сутичок між бандерівською радикальною групою та путінським братством, які почалися ще в 2012 році. До кінця вияснити правду наврядчи можливо, та й дрібні сутички і війни відбувалися майже по всій планеті. Взагалі, дуже багато чого було приховано, цілі країни були стерті з лиця Землі, більшість документів назавжди втрачено. Проте, відомі імена найстрашніших лідерів, які не можна привселюдно називати, оскільки це заборонено нашими законами. І, звичайно, ми повинні бути вдячні Богу за те, що все ж таки пережили той страшний період.
- Молодець.
Раптово один учень накинувся з кулаками на сусіда. Вчителька змушена була підвищити голос:
- Мустафа, ти що робиш?
- Цей біложопий виродок назвав мене чорним!
- Що? Джон! Ти як посмів? Що це за расизм? Я думала, це вже пройдений етап. Через таких, як ти людство й страждало досить довго. А може ти ще й гомофоб?
- Але, Роберто Торопешвай, ну це ж неможливо назвати його афромарсіанином.
- Так! Досить! Щоб Я більше цього не чула, Я заношу тебе в жовтий список!
У жовтому списку значаться учні, які повинні з батьками прийти до директора навчального закладу. І це справді дуже серйозна розмова, після якої учня можуть більше не допустити до навчання в цьому закладі. Оскільки, на Марсі навчальних закладів наразі лише три (замість четвертого навчального закладу було вирішено будувати шосту церкву), то учень може взагалі позбавитися можливості навчатися і йому все життя доведеться працювати в шахтах або в кар'єрах, оскільки таких небезпечних людей не можна допускати до соціуму.
При цих думках Джон побліднів і ледь не заплакав, та зумів стриматися. Вчителька продовжила урок:
- Буку, тепер твоє слово. Ти мав підготувати про політичний устрій.
Буку був не людського виду, його сім'я прилетіла із далекої галактики, розташованої за кілька сотень світлових років від нашої. Особи їхнього виду живуть до тисячі років, а також досягли дуже високого рівня у розвитку технологій, завдяки чому вони можуть широко досліджувати Всесвіт. Ці істоти іменували себе вурами (Вуру їхньою мовою означало «пухнастий я») вони мали чотири руки і вісім очей, розташованих по кругу голови, а тіло було повністю покрито шерстю. На руках було по 4 пальці, але надалі за будовою тіло не так вже й сильно відрізнялося від земної тварини. Можливо, цьому сприяли схожі умови та процеси еволюції та природнього відбору. Буку народився вже на Марсі і в майбутньому повинен полетіти досліджувати Всесвіт далі.
- Я довго вивчав вашу історію взагалі і все ж багато чого не можу зрозуміти. Чому ви - люди, ніколи не вчитеся на своїх помилках? На мою думку, тої війни зовсім не мало б бути. І, звісно, це через жахливий політичний устрій землян. Сотні народів, сотні культур, сотні правителів, які ніколи не могли між собою домовитися. Та й взагалі, ви ж усі одного виду, жителі однієї планети — чому існувало стільки поділених територій із своїми правителями? Чому кожен кордон охоронявся цілою армією? Чому не можна було вільно пересуватися по всій планеті, адже це все ваш дім? Це, скоріше всього, із якоїсь незрозумілої мені жадібності. Наразі, у вас є вже вагомі покращення, але вам ще далеко до того, щоб інші розумні форми життя захотіли вступити з вами в контакт.
- Так, зупинись — насупивши брови промовила вчителька, — таке враження, що ти зневажаєш нас, людей, і показуєш, що ви кращі. І то, це вже все давно в минулому! Не можна порівнювати людей тоді і людей зараз. Тепер у нас дійсно єдина влада, причому не в одних узурпаторських руках! Тепер у нас Універсальна Вісімка — вісім надзвичайно відповідальних людей, котрі усі рішення приймають лише одностайно. Можеш назвати імена цих людей, що зараз у нас при владі?
- Так, можу, але Ви трішки неправильно мене зрозуміли.
- О ні, Я добре зрозуміла. Називай.
- Наразі у вас при владі Давид Рокфеллер, Олівер Цукерберг, Лаваушвіц Рубінштейн, Роттен Люксембург, Ісаашат Рабинович, Кристоф Фельдман, Мойше Цеслер та Мамба Кінг.
- Молодець! Хоч щось знаєш, а ось домашнє завдання ти не виконав. І взагалі за такі слова ти би вже мав бути у жовтому списку, але ж ти недоторканий! І все ж, обережніше зі словами, усі ми - творіння божі.
- Ну ось, іще одна страшенна помилка. Я вже намагався Вам довести, що це все лише ваші міфи...
- Так, досить! - перебила вчителька. Іще одне слово і Я буду просити виключити тебе зі школи. І ще й часу скільки забрав дарма.
Після невеличкої неприємної паузи, пані Роберта промовила:
- Так, наступний у нас Мустафа.
Темношкірий хлопець у широкій футболці і широких злегка спущених штанах, узяв до рук свій юд і почав читати:
- Особливості культури і побуту. Йо, Я не дуже багато зміг знайти інформації, майже все знищено. Ем, ці, як їх там, о - цифрові копії з тих часів можуть бути несправжніми, а обробленими різними програмами. Карочє, Я навіть толком не розумію цю тему, ну там були у різних народів свої традиції, різні свята, але які там особливості? Ну, в них були слабенькі технології, вони багато що робили самостійно. У нас же зара все роблять роботи. Йо, мабуть можна просто зробити висновок, що у них було все на дуже примітивному рівні, майже як Темне Середньовіччя, про яке вони часто згадували і ржали в мережі, але більше про то інфи немає. Ну і ваще через погану культуру було купа всяких гомофоб-парадів, расистських та нацистських рухів, вот якось так...
Вчителька похитала головою:
- Погано ти підготувався. Хоч і в принципі все правда, але підготував і подав матеріал ти слабенько, тому тобі можу поставити хорошу оцінку лише з натяжкою.
- От лайно, - пробурмотів собі під ніс Мустафа.
- Наступний, - сказала пані Роберта, - Аріна-Кармеліта-Єсенія (англійська мова була визнана офіційною міжнародною мовою ще сімсот років тому, а «наступний» чи «наступна» англійською буде однаково - next; та й взагалі люди намагалися уникати слів «він», «вона», «чоловік», «жінка» тощо).
Дівчина з посмішкою взяла до рук свій юд і трішки підглядаючи почала розказувати:
- Моя тема - Спорт ХХІ століття. Напевне, найвідоміша спортивна гра - футбол. Футбол уже існує біля тисячі років, у нього грають досі. У звичайний футбол грають двадцять дві людини, по одинадцять у команді. Один гравець із кожної команди захищає свої ворота. Мета гри - закинути м'яч у ворота суперника будь-якою ціною. Хто закинув більше, той виграв. Але футбол дуже небезпечна гра - щохвилини хтось падає, тримається за ногу, руку чи навіть за голову. І хоч за передбачені різні покарання - їх називають штрафними, та все одно буває, що когось навіть виносять з поля.
Аріна-Кармеліта-Єсенія зробила глибокий вдих і продовжила:
- Інший не менш популярний вид спорту - бокс. Він також дожив до сьогоднішніх днів. Але це не гра, тут двоє людей, одягнених у різні щитки, шоломи, рукавиці і так далі, луплять один одного. Як не дивно, тут травм менше, ніж у футболі. Перемагає зазвичай той, хто зумів більше разів ударити суперника мимо захисту. Але інколи, приблизно один раз із двадцяти, бій може закінчитися нокаутом - це коли один із боксерів так вдарив іншого, що той знепритомнів або просто не зміг далі битися.
- Ну і ще одна популярна гра - теніс. У цю гру теж грають зараз. Ця гра найменш небезпечна, травми бувають надзвичайно рідко. Гра проста - потрібно перекидати маленьку кульку через сітку на половину стола суперника. Якщо перекинути не вдалося - очко зараховують супернику. Також ходять легенди, що існувала версія тенісу без стола, а сітку натягували просто на землі, але виявилося трохи незручно грати цією кулькою і ракетками, тому ми граємо лише у стандартний теніс.
- Молодець, - сказала вчителька, - але ти описала лише ті види спорту, які є і зараз. А може знаєш якісь давно забуті види? Ті, які існували лише в той час на Землі?
Дівчина на хвильку задумалась:
- Ну, Я щось чула про кидання м'ячів і різних кульок у корзини, ящики. А ще хтось казав, що коли на Землі наступає зима, то люди робили якісь зимові ігри чи шось таке, але не пам'ятаю точніше.
Пані Роберта поставила помітку у своєму юді:
- Добре, на сьогодні згодиться, все ж набагато краще, ніж Буку.
Буку майже не відреагував на ці слова, адже він вважав себе вище за людських істот, але пізнавав їхню науку поки його батьки готували йому зореліт.
- Наступний по списку - Махмед Балібура з темою «Релігії Землі»
- Роберто Торопешвай, Я не зробив домашнє завдання. Я як побачив, що існували сотні різних релігій, а ще більше їхніх відгалужень, то просто впав у відчай.
- І знову двійка, - сказала вчителька, - шкода. Якщо ти не почнеш вчитися, то працюватимеш у якомусь фастфуді, бо більше ніде не будеш потрібен.
- Що ж, останній у нас на сьогодні - Алік Селезньов. І, напевно, найцікавіша тема - древні артефакти.
- Хотів би розказати про саме свіженьке. Ви, мабуть знаєте, мій тато недавно повернувся із Землі, казав, що в Австралії уже можна жити. Колонія шимпанзе, яку лишили в Австралії двадцять років тому, нормально розвивається, аналізи показали, що ніяких відхилень немає. Дослідивши також трохи Євразії, татова команда привезла ще деякі речі минулого тисячоліття, Я зараз включу їх зображення.
Алік увімкнув на своєму юді тривимірне слайд-шоу. Навіть більш коректніше буде сказати, що то об'ємні голограми, які ніби висіли у повітрі - із юду мільйони променів побудували велике зображення звичайного чайника.
- Це чайник, - мовив Алік, - за допомогою чайника люди гріли воду, доводили до кипіння.
- Цікаво, - сказала вчителька, - і як же він працює?
- Тато розказував, що люди Землі користувалися природним газом, він гарно горів, спалахував навіть від іскри. А на цей вогонь люди ставили такий чайник, який отак грівся. Давайте далі.
Алік увімкнув наступне зображення.
- А це ручна пилка, нею зазвичай розпилюють дерево. Правда, тут потрібно рукою возити туди-сюди, це, мабуть, важко.
- А ось це мобільний телефон. Виявляється, так люди спілкувалися на відстані, його треба було тримати рукою біля вуха. Як бачимо, у нього є ось кнопочки, маленький примітивний чорно-білий екран і напис «Nokia» - не знаю, що це значить, але на пристрої, який його заряджає був такий самий напис, може це модель чи виробник. До речі, він навіть включився, мені тато показував, але вже ні з ким не можна спілкуватися за допомогою цього телефону.
Наступна голограма зображувала глянцевий журнал, при цьому навіть сторінки автоматично переверталися раз у три секунди.
- У цьому паперовому журналі ми можемо бачити як вдягалися люди того часу - це просто якийсь жах як на мене. Вони навіть їжу вдягали на себе, Я цього так і не розумію. Тато каже, що не варто вірити всьому, що написано чи зображено у древніх джерелах інформації - тоді дуже часто брехали. Як добре, що зараз не так.
- Алік, а скільки в тебе ще артефактів? Бо урок уже підходить до кінця, - і вчителька злегка підвищила голос, - якби дехто нас не затримував і не зривав урок, то ми би встигли більше подивитися.
- О, в мене ще дванадцять артефактів, Я постараюсь швидко.
- На жаль, подивимося наступного разу, ти ж знаєш: перерва - це святе. Що ж, шановні учні, домашнє завдання як завжди знайдете у своїх облікових записах. Урок закінчено.
- До-о-о-бро-о-ого дня-а, — протягнули учні.
- Сідайте, — махнула рукою доволі нехуденька жінка.
Діти миттю плюхнулися на м'які універсальні стільці (або як їх ще скорочено називають — юс, від Universal Chair). Юси були розставлені півколом так, що кожен міг вільно бачити вчительку, один одного та електронну дошку. Та й сама кімната була круглою, і, навіть, стеля була куполоподібна. Стіни яскраво розмальовані земними пейзажами, а стеля — зоряним небом. Над зображенням планети Земля висіло три ікони, на яких були зображені жінка з дитиною (Божа Матір), молодий чоловік із складеними дивно пальцями (Ісус) та старий чоловік (Миколай Чудотворець). У рамці ікон було вмонтовано кілька прихованих цифрових відеокамер з метою підвищення безпеки дітей. Шкільна кімната розрахована на сімох учнів, що в принципі є задокументованою нормою у навчально-виховному процесі, і сьогодні всі були присутні.
- Як ви вже знаєте, сьогодні у нас скорочені уроки. А хто знає, чому? — запитала вчителька.
- Сьогодні рівно тисячу років після першого кроку людини на Місяці! - майже хором закричали учні.
- Правильно! Саме цей день дав зрозуміти, що ми не замкнені на планеті Земля, що ми можемо подорожувати поміж планетами так, як колись подорожували поміж материками та островами. І ось тепер, ми з вами насолоджуємося життям на Марсі і за це повинні дякувати Святому Нілу. А тепер, шановні учні, розкажіть, хто що вдома підготував про ту епоху людства. Отож, почнемо, як завжди, у випадковому порядку, який згенерував мій універсальний пристрій (або скорочено — юд, тобто Universal Device): Джон Сміт, все ніяк не звикну до твого рідкого і дивного імені.
- Ну, по-перше, ця епоха має назву... емм... “Епоха електроніки та електротехніки”, хоча війн у ній було найбільше за всю історію людства... емм... і, можливо, мала б називатися по-іншому. Еее... по-друге, був здійснений величезний прорив у розвитку обчислювальної техніки... емм... спочатку на перше місце вийшли квантові комп'ютери, а потім, завдяки новій на той час технології, з'явилися універсальні пристрої, якими ми користуємося і зараз. Початок епохи випадає на двадцяте століття. Але вже в двадцять першому почалася жахлива війна. Еее... але з іншого боку, війна сприяла швидкому розвитку технологій, оскільки відбувалася “гонка озброєнь”... емм... та різних військових технологій. Так у тому ж двадцять першому столітті появилися шоломи, за допомогою яких можна було думками керувати технікою так, як і руками. Також з'явилися перші автономні роботи-помічники.
- Досить, дякуємо. У нас сьогодні мало часу, а ще треба інших вислухати. Так, Праваджарадха Трипатрапалі, прошу.
Дівчина відкрила на своєму юді міні-план доповіді.
- То були дуже темні часи людства. Надзвичайно дикі культури і традиції, релігії та переконання, розбіжності у яких привели до катастрофічних війн. І хоча початок Третьої світової війни у 2016 році приписують мусульманам, існує також версія, що почалося все із сутичок між бандерівською радикальною групою та путінським братством, які почалися ще в 2012 році. До кінця вияснити правду наврядчи можливо, та й дрібні сутички і війни відбувалися майже по всій планеті. Взагалі, дуже багато чого було приховано, цілі країни були стерті з лиця Землі, більшість документів назавжди втрачено. Проте, відомі імена найстрашніших лідерів, які не можна привселюдно називати, оскільки це заборонено нашими законами. І, звичайно, ми повинні бути вдячні Богу за те, що все ж таки пережили той страшний період.
- Молодець.
Раптово один учень накинувся з кулаками на сусіда. Вчителька змушена була підвищити голос:
- Мустафа, ти що робиш?
- Цей біложопий виродок назвав мене чорним!
- Що? Джон! Ти як посмів? Що це за расизм? Я думала, це вже пройдений етап. Через таких, як ти людство й страждало досить довго. А може ти ще й гомофоб?
- Але, Роберто Торопешвай, ну це ж неможливо назвати його афромарсіанином.
- Так! Досить! Щоб Я більше цього не чула, Я заношу тебе в жовтий список!
У жовтому списку значаться учні, які повинні з батьками прийти до директора навчального закладу. І це справді дуже серйозна розмова, після якої учня можуть більше не допустити до навчання в цьому закладі. Оскільки, на Марсі навчальних закладів наразі лише три (замість четвертого навчального закладу було вирішено будувати шосту церкву), то учень може взагалі позбавитися можливості навчатися і йому все життя доведеться працювати в шахтах або в кар'єрах, оскільки таких небезпечних людей не можна допускати до соціуму.
При цих думках Джон побліднів і ледь не заплакав, та зумів стриматися. Вчителька продовжила урок:
- Буку, тепер твоє слово. Ти мав підготувати про політичний устрій.
Буку був не людського виду, його сім'я прилетіла із далекої галактики, розташованої за кілька сотень світлових років від нашої. Особи їхнього виду живуть до тисячі років, а також досягли дуже високого рівня у розвитку технологій, завдяки чому вони можуть широко досліджувати Всесвіт. Ці істоти іменували себе вурами (Вуру їхньою мовою означало «пухнастий я») вони мали чотири руки і вісім очей, розташованих по кругу голови, а тіло було повністю покрито шерстю. На руках було по 4 пальці, але надалі за будовою тіло не так вже й сильно відрізнялося від земної тварини. Можливо, цьому сприяли схожі умови та процеси еволюції та природнього відбору. Буку народився вже на Марсі і в майбутньому повинен полетіти досліджувати Всесвіт далі.
- Я довго вивчав вашу історію взагалі і все ж багато чого не можу зрозуміти. Чому ви - люди, ніколи не вчитеся на своїх помилках? На мою думку, тої війни зовсім не мало б бути. І, звісно, це через жахливий політичний устрій землян. Сотні народів, сотні культур, сотні правителів, які ніколи не могли між собою домовитися. Та й взагалі, ви ж усі одного виду, жителі однієї планети — чому існувало стільки поділених територій із своїми правителями? Чому кожен кордон охоронявся цілою армією? Чому не можна було вільно пересуватися по всій планеті, адже це все ваш дім? Це, скоріше всього, із якоїсь незрозумілої мені жадібності. Наразі, у вас є вже вагомі покращення, але вам ще далеко до того, щоб інші розумні форми життя захотіли вступити з вами в контакт.
- Так, зупинись — насупивши брови промовила вчителька, — таке враження, що ти зневажаєш нас, людей, і показуєш, що ви кращі. І то, це вже все давно в минулому! Не можна порівнювати людей тоді і людей зараз. Тепер у нас дійсно єдина влада, причому не в одних узурпаторських руках! Тепер у нас Універсальна Вісімка — вісім надзвичайно відповідальних людей, котрі усі рішення приймають лише одностайно. Можеш назвати імена цих людей, що зараз у нас при владі?
- Так, можу, але Ви трішки неправильно мене зрозуміли.
- О ні, Я добре зрозуміла. Називай.
- Наразі у вас при владі Давид Рокфеллер, Олівер Цукерберг, Лаваушвіц Рубінштейн, Роттен Люксембург, Ісаашат Рабинович, Кристоф Фельдман, Мойше Цеслер та Мамба Кінг.
- Молодець! Хоч щось знаєш, а ось домашнє завдання ти не виконав. І взагалі за такі слова ти би вже мав бути у жовтому списку, але ж ти недоторканий! І все ж, обережніше зі словами, усі ми - творіння божі.
- Ну ось, іще одна страшенна помилка. Я вже намагався Вам довести, що це все лише ваші міфи...
- Так, досить! - перебила вчителька. Іще одне слово і Я буду просити виключити тебе зі школи. І ще й часу скільки забрав дарма.
Після невеличкої неприємної паузи, пані Роберта промовила:
- Так, наступний у нас Мустафа.
Темношкірий хлопець у широкій футболці і широких злегка спущених штанах, узяв до рук свій юд і почав читати:
- Особливості культури і побуту. Йо, Я не дуже багато зміг знайти інформації, майже все знищено. Ем, ці, як їх там, о - цифрові копії з тих часів можуть бути несправжніми, а обробленими різними програмами. Карочє, Я навіть толком не розумію цю тему, ну там були у різних народів свої традиції, різні свята, але які там особливості? Ну, в них були слабенькі технології, вони багато що робили самостійно. У нас же зара все роблять роботи. Йо, мабуть можна просто зробити висновок, що у них було все на дуже примітивному рівні, майже як Темне Середньовіччя, про яке вони часто згадували і ржали в мережі, але більше про то інфи немає. Ну і ваще через погану культуру було купа всяких гомофоб-парадів, расистських та нацистських рухів, вот якось так...
Вчителька похитала головою:
- Погано ти підготувався. Хоч і в принципі все правда, але підготував і подав матеріал ти слабенько, тому тобі можу поставити хорошу оцінку лише з натяжкою.
- От лайно, - пробурмотів собі під ніс Мустафа.
- Наступний, - сказала пані Роберта, - Аріна-Кармеліта-Єсенія (англійська мова була визнана офіційною міжнародною мовою ще сімсот років тому, а «наступний» чи «наступна» англійською буде однаково - next; та й взагалі люди намагалися уникати слів «він», «вона», «чоловік», «жінка» тощо).
Дівчина з посмішкою взяла до рук свій юд і трішки підглядаючи почала розказувати:
- Моя тема - Спорт ХХІ століття. Напевне, найвідоміша спортивна гра - футбол. Футбол уже існує біля тисячі років, у нього грають досі. У звичайний футбол грають двадцять дві людини, по одинадцять у команді. Один гравець із кожної команди захищає свої ворота. Мета гри - закинути м'яч у ворота суперника будь-якою ціною. Хто закинув більше, той виграв. Але футбол дуже небезпечна гра - щохвилини хтось падає, тримається за ногу, руку чи навіть за голову. І хоч за передбачені різні покарання - їх називають штрафними, та все одно буває, що когось навіть виносять з поля.
Аріна-Кармеліта-Єсенія зробила глибокий вдих і продовжила:
- Інший не менш популярний вид спорту - бокс. Він також дожив до сьогоднішніх днів. Але це не гра, тут двоє людей, одягнених у різні щитки, шоломи, рукавиці і так далі, луплять один одного. Як не дивно, тут травм менше, ніж у футболі. Перемагає зазвичай той, хто зумів більше разів ударити суперника мимо захисту. Але інколи, приблизно один раз із двадцяти, бій може закінчитися нокаутом - це коли один із боксерів так вдарив іншого, що той знепритомнів або просто не зміг далі битися.
- Ну і ще одна популярна гра - теніс. У цю гру теж грають зараз. Ця гра найменш небезпечна, травми бувають надзвичайно рідко. Гра проста - потрібно перекидати маленьку кульку через сітку на половину стола суперника. Якщо перекинути не вдалося - очко зараховують супернику. Також ходять легенди, що існувала версія тенісу без стола, а сітку натягували просто на землі, але виявилося трохи незручно грати цією кулькою і ракетками, тому ми граємо лише у стандартний теніс.
- Молодець, - сказала вчителька, - але ти описала лише ті види спорту, які є і зараз. А може знаєш якісь давно забуті види? Ті, які існували лише в той час на Землі?
Дівчина на хвильку задумалась:
- Ну, Я щось чула про кидання м'ячів і різних кульок у корзини, ящики. А ще хтось казав, що коли на Землі наступає зима, то люди робили якісь зимові ігри чи шось таке, але не пам'ятаю точніше.
Пані Роберта поставила помітку у своєму юді:
- Добре, на сьогодні згодиться, все ж набагато краще, ніж Буку.
Буку майже не відреагував на ці слова, адже він вважав себе вище за людських істот, але пізнавав їхню науку поки його батьки готували йому зореліт.
- Наступний по списку - Махмед Балібура з темою «Релігії Землі»
- Роберто Торопешвай, Я не зробив домашнє завдання. Я як побачив, що існували сотні різних релігій, а ще більше їхніх відгалужень, то просто впав у відчай.
- І знову двійка, - сказала вчителька, - шкода. Якщо ти не почнеш вчитися, то працюватимеш у якомусь фастфуді, бо більше ніде не будеш потрібен.
- Що ж, останній у нас на сьогодні - Алік Селезньов. І, напевно, найцікавіша тема - древні артефакти.
- Хотів би розказати про саме свіженьке. Ви, мабуть знаєте, мій тато недавно повернувся із Землі, казав, що в Австралії уже можна жити. Колонія шимпанзе, яку лишили в Австралії двадцять років тому, нормально розвивається, аналізи показали, що ніяких відхилень немає. Дослідивши також трохи Євразії, татова команда привезла ще деякі речі минулого тисячоліття, Я зараз включу їх зображення.
Алік увімкнув на своєму юді тривимірне слайд-шоу. Навіть більш коректніше буде сказати, що то об'ємні голограми, які ніби висіли у повітрі - із юду мільйони променів побудували велике зображення звичайного чайника.
- Це чайник, - мовив Алік, - за допомогою чайника люди гріли воду, доводили до кипіння.
- Цікаво, - сказала вчителька, - і як же він працює?
- Тато розказував, що люди Землі користувалися природним газом, він гарно горів, спалахував навіть від іскри. А на цей вогонь люди ставили такий чайник, який отак грівся. Давайте далі.
Алік увімкнув наступне зображення.
- А це ручна пилка, нею зазвичай розпилюють дерево. Правда, тут потрібно рукою возити туди-сюди, це, мабуть, важко.
- А ось це мобільний телефон. Виявляється, так люди спілкувалися на відстані, його треба було тримати рукою біля вуха. Як бачимо, у нього є ось кнопочки, маленький примітивний чорно-білий екран і напис «Nokia» - не знаю, що це значить, але на пристрої, який його заряджає був такий самий напис, може це модель чи виробник. До речі, він навіть включився, мені тато показував, але вже ні з ким не можна спілкуватися за допомогою цього телефону.
Наступна голограма зображувала глянцевий журнал, при цьому навіть сторінки автоматично переверталися раз у три секунди.
- У цьому паперовому журналі ми можемо бачити як вдягалися люди того часу - це просто якийсь жах як на мене. Вони навіть їжу вдягали на себе, Я цього так і не розумію. Тато каже, що не варто вірити всьому, що написано чи зображено у древніх джерелах інформації - тоді дуже часто брехали. Як добре, що зараз не так.
- Алік, а скільки в тебе ще артефактів? Бо урок уже підходить до кінця, - і вчителька злегка підвищила голос, - якби дехто нас не затримував і не зривав урок, то ми би встигли більше подивитися.
- О, в мене ще дванадцять артефактів, Я постараюсь швидко.
- На жаль, подивимося наступного разу, ти ж знаєш: перерва - це святе. Що ж, шановні учні, домашнє завдання як завжди знайдете у своїх облікових записах. Урок закінчено.
Немає коментарів:
Дописати коментар