вівторок, 19 лютого 2019 р.

Маленька казка про вождів



Жило-було плем'я Цевонивинніаяніпричому. Вождь племені мав фактично абсолютну владу і правив аж до самої смерті. Але смерть могла наступити набагато раніше від рук незадоволених його правлінням одноплемінників. Плем'я росло і навіть охорона вождя не могла б втримати бунт тисячі людей. І ось після чергового вбивства вождя, новообраний вождь задумався яким чином йому зберегти своє життя і при цьому ще й насолоджуватися ним. Він радився із близьким оточенням, головами багатих та шанованих сімей, які до того ж були друзями вождя, і разом вони породили геніальну ідею. І вийшов вождь до народу при повному місяці та з охороною про всяк випадок і почав свою промову:

- Любі друзі, браття та сестри, послухайте що Я вам скажу цієї чудової пори. Дякую вам за довіру, Я докладу максимум зусиль, щоб не підвести свій народ. Нас тепер дуже багато і, звісно, всім не вгодиш, але є рішення, яке може задовольнити усіх і кожного. Багато хто вважає, що влада розбещує, вожді піклуються про себе, а не про народ, і тому у нас постійно доходить до кровопролиття. Але відтепер вождь не буде правити до самої смерті і не буде розбещеним владою. Я пропоную щороку обирати нового вождя. А оскільки вождь має бути достойним, то вибирати ми будемо із кола ось цих вельмишановних сімей. Таким чином, якщо ви, шановні співвітчизники, будете незадоволені правлінням вашого вождя, то усього за рік ви зможете обрати нового!

Плем'я радісно загуло. Було чути схвальні вигуки на кшталт "А це мудрі слова. Нарешті заживемо!" І лиш поодинокі люди не могли второпати звідки в них таке відчуття, як ніби щось тут не чисто. Але обернути свої думки в слова ніяк не могли, та й аргументів як таких теж не було.

І побачивши, що люди то сприйняли добре, вождь з полегшенням зітхнув та пішов святкувати це із своїми друзями та майбутніми вождями. І домовились вони, що коли назріватиме бунт, то будуть вдавати, що теж незадоволені вождем і прагнути пошвидше вибрати нового. Та й між собою інколи влаштовувати сварки привселюдно, аби люди не здогадувалися, що ті заодно. І з тих пір зажили вожді довго й щасливо, а народ щороку чекав з нетерпінням змін, щороку під час виборів нового вождя з'являлася нова надія і давала їм сили дожити до наступних виборів. З часом ті поодинокі люди починали розуміти що саме тут насправді не чисто, пробували донести це одноплемінникам, але їх просто висміювали або навіть звинувачували у зраді та неповазі до влади. А коли ставало геть тяжко, шаман допомагав вселити віру та надію в краще майбутнє. Ось і казочці кінець, у всіх сенсах )