Маленька казка про вождів

Жило-було плем'я Цевонивинніаяніпричому. Вождь племені мав фактично абсолютну владу і правив аж до самої смерті. Але смерть могла наступити набагато раніше від рук незадоволених його правлінням одноплемінників. Плем'я росло і навіть охорона вождя не могла б втримати бунт тисячі людей. І ось після чергового вбивства вождя, новообраний вождь задумався яким чином йому зберегти своє життя і при цьому ще й насолоджуватися ним. Він радився із близьким оточенням, головами багатих та шанованих сімей, які до того ж були друзями вождя, і разом вони породили геніальну ідею. І вийшов вождь до народу при повному місяці та з охороною про всяк випадок і почав свою промову:

- Любі друзі, браття та сестри, послухайте що Я вам скажу цієї чудової пори. Дякую вам за довіру, Я докладу максимум зусиль, щоб не підвести свій народ. Нас тепер дуже багато і, звісно, всім не вгодиш, але є рішення, яке може задовольнити усіх і кожного. Багато хто вважає, що влада розбещує, вожді піклуються про себе, а не про народ, і тому у нас постійно доходить до кровопролиття. Але відтепер вождь не буде правити до самої смерті і не буде розбещеним владою. Я пропоную щороку обирати нового вождя. А оскільки вождь має бути достойним, то вибирати ми будемо із кола ось цих вельмишановних сімей. Таким чином, якщо ви, шановні співвітчизники, будете незадоволені правлінням вашого вождя, то усього за рік ви зможете обрати нового!

Плем'я радісно загуло. Було чути схвальні вигуки на кшталт "А це мудрі слова. Нарешті заживемо!" І лиш поодинокі люди не могли второпати звідки в них таке відчуття, як ніби щось тут не чисто. Але обернути свої думки в слова ніяк не могли, та й аргументів як таких теж не було.

І побачивши, що люди то сприйняли добре, вождь з полегшенням зітхнув та пішов святкувати це із своїми друзями та майбутніми вождями. І домовились вони, що коли назріватиме бунт, то будуть вдавати, що теж незадоволені вождем і прагнути пошвидше вибрати нового. Та й між собою інколи влаштовувати сварки привселюдно, аби люди не здогадувалися, що ті заодно. І з тих пір зажили вожді довго й щасливо, а народ щороку чекав з нетерпінням змін, щороку під час виборів нового вождя з'являлася нова надія і давала їм сили дожити до наступних виборів. З часом ті поодинокі люди починали розуміти що саме тут насправді не чисто, пробували донести це одноплемінникам, але їх просто висміювали або навіть звинувачували у зраді та неповазі до влади. А коли ставало геть тяжко, шаман допомагав вселити віру та надію в краще майбутнє. Ось і казочці кінець, у всіх сенсах )

Ілюмінатор

- Доброго дня пані та панове. Усім, хто ще не знає, хочу повідомити, що нас покинув ще один побратим, - на хвильку зупинився, щоб перевести подих, похилого віку чоловік, - учора трагічно загинув Еc Бін. Загинув разом із дружиною і дітьми у безглуздій аварії, яку спричинив п'яний 16-річний виродок. Зал міського театру загудів, а чоловік зі сцени, поправивши свій піджак, продовжив промову: - Протягом цього року ми втратили чотирьох членів нашої організації і всі померли безглуздою смертю. По суті, можна сказати, усі загинули від рук непотребу прямо чи опосередковано. Та й інші, звичайні і ні в чому не винні, люди потерпають ще більше. Ви знаєте, нашу організацію заснували великі люди майже 300 років тому назад, і, донедавна здавалося, все працює, людство виліковується. Але що ми маємо сьогодні? Маленькі війни майже в усіх кутках планети, натовпи неосвіченого бидла... а хоча й освіченого також. І це бидло, фактично, руйнує все, що здобула людська цивілізація. 300 років одне й те саме: рабство в тому чи іншому вигляді, мільйони правопорушень по всьому світу щомісяця, біженці, жебрацькі бізнеси, побутові злочини, будуються церкви, розвиваються секти, релігійні фанатики-терористи і ще багато чого - усе це, як ніби і не вийшли з темного середньовіччя. Мені здається, що наша система більше не працює, нам потрібні радикальні методи, можливо, навіть з порушенням правил нашої організації, котрі заклали основоположники. І, чесно кажучи, Я не хочу бути наступним, хто загине в аварії чи від вибуху терориста-смертника. Так вмирати взагалі безглуздо. Я вважаю, що ми повинні перейти на наступний рівень, інакше ми не наблизимося до мети іще за кілька сотень років. Я пропоную визначитися з новим напрямком нашої діяльності. Сьогодні послухаємо ще кілька промов, а на наступному зібранні будемо розбирати ваші ідеї щодо нового плану дій. На розробку хорошої ідеї потрібен час, але його, як бачите, у нас не дуже багато. тому наступне зібрання буде через місяць. У мене поки що все. Пане Ді Прамт, запрошую вас до слова.

Ще один чоловік похилого віку поважно вийшов на сцену. Він був також одягнений у дорогий костюм, але мав ще й червону краватку. Обоє чоловіків на сцені дружно потисли руки. Тоді попередній оратор передав мікрофон, а сам пішов зі сцени у перший ряд. У залі ніхто не аплодував оратору, не дивлячись навіть на те, що це був один із семи людей першого кола. В даній організації не прийнято аплодувати на зібраннях. Це відволікає від вирішення важливих питань.

- Дякую, пане Джей Сміт, - почав чоловік у червоній краватці, - Я повністю з Вами згідний: пора щось міняти. Те, що Я бачу з висоти моєї посади - теж доволі жахлива картина. То в одному штаті бунт чорних проти білих, то в іншому штаті бунт білих проти чорних, в третьому - сутичка наркокартелів, а ще добивають марші феміністок і всякі гей-паради. Мало того, це все впливає на будь-які сфери життя, ось яскраві приклади - спорт, культура, мистецтво. Здавалось, ми ж теж за толерантність до всіх і всякого, але це все поскакало в якийсь геть інший бік. Оці всі категорії людей, які називали себе меншістю, які вимагали толерантного ставлення до себе, вони самі зовсім не толерантно ставляться до всіх інших. І взагалі, більшість людей живуть дбаючи лише про себе, і їм абсолютно начхати на те, що буде після них. З одного боку, ми теж ніби дбаємо про себе, адже наша кінцева мета - жити щасливо і безпечно. А з іншого боку, цього можна досягти, якщо зробити всіх щасливими, адже коли людина забезпечена і більш-менш щаслива, навряд чи вона піде на якийсь злочин ризикуючи все втратити. І навпаки, коли людина витрачає всі сили на виживання, коли єдиною розрадою виступає алкоголь чи наркотики, то дуже легко перейти на злочинний шлях. Але судячи з останніх подій, подбати про всіх нам не вдасться. Думаєте, якщо забезпечити усім такі умови, коли не треба буде виживати і думати про завтрашній день, то все налагодиться? Звісно ж ні. Бо все в головах. Ви ж пам'ятаєте той експеримент "Райська в'язниця" і чим він завершився?

Ді Прамт зробив невеличку паузу, обвів поглядом обличчя сидячих в залі, ніби чекав відповіді. Але про цей експеримент точно знали всі, бо він був розроблений цією ж організацію і внесений в історію організації з усіма деталями, щоб новоприбулі завжди були "на одній хвилі" зі старожилами.

Ді Прамт продовжив говорити підвищуючи голос з кожним новим реченням:
- Отож-бо, деякі люди абсолютно не змінюються. І не хочуть змінюватися. Оце і є основна проблема - усі хочуть змін, а змінюватися майже ніхто не хоче. Найлегше скаржитися на владу, на сусіда, на погоду, на богів чи демонів, але тільки не визнати власної провини. Що ж, трохи мене вже занесло, ви це все й самі прекрасно знаєте. Якщо ми й не доживемо до нашої мети, то повинні зробити аби хоч наші діти чи хоча би внуки дожили. Хтозна, скільки ще мені вдасться втриматися на посаді і тому варто поспішати з діями. Я готовий діяти, а ви?

Ді Прамт пильно поглянув у зал і тихо сказав:
- Пане Ен Сайтон, ваше слово.

На сцену піднявся темношкірий чоловік у дещо дешевшому костюмі і без краватки. Після стандартного потискання рук він узяв мікрофон і промовив: - Вітаю всіх. Особисто Я вважаю, що прорив відбудеться незабаром. Погляньте, як розвиваються технології. Завдяки нашій фінансовій допомозі Ліон Макс та його компанія розробили багато справді проривних речей. Мало того, ми разом популяризуємо науку, зацікавленість до досліджень та філософії, ставимо нові морально-етичні проблеми. А ще, на відміну від минулого століття, люди з різних куточків світу тепер легко можуть спілкуватися один з одним, обмінюватися якимись ідеями. На жаль, у деяких країнах жадібні ідіоти не дозволяють своєму народу вільно користуватися Інтернетом, і, відповідно, більшість населення відрізані від всесвітньої комунікації. Також там, де люди спокійно користуються Інтернетом ми можемо щось робити, пропагандувати здоровий глузд. А завдяки соціальним мережам, аналізу пошуку та різним програмам на смартфоні можна фактично стежити за людиною, побудувати психологіний портрет людини майже із 100-відсотковою точністю. Ну і найфантастичніша річ - це система передбачення злочину. Наразі, вона передбачає скоєння злочину з точністю до 70 відсотків. Також можна навіть посортувати людей за різними параметрами, наприклад, ми можемо відібрати людей, які найбільше схильні до злочину чи які просто неадекватні, і почати з ними якусь роботу. Яку саме - треба думати.

Ен Сайтон випив склянку води, що стояла поруч на маленькому столику і продовжив:
- У комп'ютерів немає емоцій, їх не підкупиш грошима, це просто обчислення. При цьому, обчислення відбуваються швидко і точно. Наша система "Суддя" визначає чи винен підсудний у скоєнні злочину краще за людей, але для того, щоб її застосувати до реальних справ потрібна серйозна судова реформа. А щоб провести реформу потрібно пропагувати використання технологій у всіх сферах життя. В будь-якому випадку, Я вважаю, що саме стрімкий розвиток технологій - це наше майбутнє. Дякую за увагу.

Люди в залі почали шумно обговорювати тему автоматизованих комп'ютерних систем. Тим часом Джей Сміт знову піднявся на сцену.
- Дякую пане Сайтон. Якби ж і люди були як комп'ютерні програми, ми б відфільтрували тих покидьків і стерли. А так, дійсно, потрібно думати над адекватним рішенням... Пропоную це питання також розглянути на наступному зібранні. Як завжди, чекаємо ваших ідей та планів у нашій закритій групі.
Отже, давайте коротко підсумуємо: по-перше, ми повинні визначитися наскільки далеко ми збираємося зайти і затвердити нові правила нашої організації; по-друге, продовжуємо розвивати технології; і по-третє - зустрічаємося орієнтовно через місяць, запрошення отримаєте згодом. Що ж, вистава закінчена, давайте пройдемо до буфету і трохи розслабимося.

Люди, котрих назбиралося біля двохсот, піднялися і повільно почали рухатися до виходу із залу попутно обговорюючи новий напрямок організації з тим, хто йшов поруч. У буфеті на гостей чекав шведський стіл із дорогими алкогольними напоями та шикарними закусками. Та бенкет тривав лиш кілька годин - усі поспішали додому, до сімей.

Надворі уже трохи стемніло. Люди, що проходили повз театр абсолютно не звертали уваги на тих, хто виходив із нього. На вході в театр красувався плакат з афішею вистави "Ілюмінатор". Джей Сміт зняв його, згорнув та поклав у свій дипломат. На сьогодні театр уже був закритий.